Сценарій Шевченківського свята

КОНКУРС ЕРУДИТІВ «ЯК МИ ЗНАЄМО ТВОРЧІСТЬ Т.Г.ШЕВЧЕНКА» ДЛЯ УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ

Мета заходу : поглиблення знань учнів про життєвий та творчий шлях поета; удосконалення вмінь виразного читання поетичних творів.

Обладнання: виставка книг про життя та творчість Т.Г.Шевченка, портрет поета, ілюстрації до творів, записи творів письменника.

У конкурсі приймають участь дві команди. Напередодні вони отримали таке домашнє завдання:

1.     Кожен учасник конкурсу має вивчити напам*ять одну поезію Т.Г.Шевченка.

2.     Дослідницька робота: назвати місця у Києві, пов*язані з іменем поета, розповісти про одне з них.

3.     Намалювати ілюстрацію до одного з творів поета.

 Ведучими конкурсу можуть бути вчителі або ж учні старших класів. Журі – вчителі, що викладають українську мову та літературу, світову літературу, історію.

 Ведуча 1

Щовесни,коли тануть сніги

І на ряст засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам*ять Шевченка.

 Ведуча 2

В історії завжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам*ятає і шанує людство. До них належить і ім8я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Увесь свій могутній талант він присвятив служінню народу. «Історія мого життя, - писав поет, - становить частину історії моєї Батьківщини».

 Ведуча 1

І.Я.Франко писав про поета так : «Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей у ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм .

Доля не шкодувала йому страждань, але не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».

 Ведуча 2

 У своєму «Заповіті» він так казав:

 І мене в сім*ї великій,

В сім*ї вольній, новій,

Не забудьте пам*янути

Незлим тихим словом.

 Ведуча 1

 Провіснику волі,

Великий титане!

Справдились думи твої!

Приймай же данину

Любові і шани

Од вольних народів

Нової сім*ї.

 Ведуча 2

Покоління поколінню

Про тебе розкаже.

І твоя, Кобзарю, слава

Не вмре, не поляже.

 Ведуча 1

Сьогодні до нього, нашого Пророка, звертаємо свої погляди. З його ідеалами, помислами звіряємо свої кроки в утвердженні такої держави як Україна.

 Ведуча 2

Минають весни, пройде літо,

За осінню прийде зима.

Тарасу не дано старіти,

Для нього старості нема.

 Ведуча 1

Й так наш перший конкурс, який має назву «Швидко і влучно». Я зачитую запитання, а кожна команда впродовж однієї хвилини якнайшвидше й коротше дає відповідь. Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом. Отож будьте уважними:

1.     Скільки років прожив Шевченко? (47)

2.     Яку назву має книга його поетичних творів? («Кобзар»)

3.     У якій родині ріс Тарас? (кріпацькій)

4.     Які таланти мав Шевченко? (гарно співав, поет, художник)

5.     Як звали пана, чиїми кріпаками була родина Шевченків? (Енгельгардт)

6.     Як було викуплено поета з кріпацтва? ( лоторея, портрет)

7.     У якому закладі навчався письменник ?(Художня академія)

8.     Про що розповідають твори поета?

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі.

Ведуча 2

 У нашому місті є чимало місць, пов*язаних з іменем Тараса Шевченка.

 ( Презентація). Наступний конкурс «Тарас Шевченко і Київ». Кожна команда повинна зараз записати на аркуші паперу назви таких місць, для цього Вам надається 2 хвилини. А потім представник від команди розповідає про одне з них.

Відповіді учнів.

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі.

Ведуча 1

Усім відомо, що Тарас Шевченко – це геніальний поет і прекрасний художник. Нашим командам було дане завдання намалювати ілюстрації до твору поета ( твір мав вивчатися на уроках). Шановні команди, обміняйтесь малюнками, розгляньте їх і назвіть твір, про який іде мова .

 Відповіді учнів.

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі. (Оцінюється і майстерність, і вміння розгадувати )

Ведуча 2

Мав Тарас чудовий голос. А наш наступний конкурс «Музичний». Чимало творів Тараса Шевченка давно стали народними піснями. Шановні учасники, назвіть ці твори і пригадайте імена композиторів, що поклали твори поета на музику.

Відповіді учнів.

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі.

 Ведуча 1

А наступний конкурс перевірить те, як Ви знаєте твори поета. Я буду показувати Вам рядки з його поезій (у вигляді плакатів або презентації), а Ви маєте назвати твір і продовжити далі рядки .

 Відповіді учнів.

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі.

Ведуча 2

Справжня освічена людина обов*язково знає іноземні мови. Ви вивчаєте англійську мову. Я Вам зараз дам записаний англійською мовою вірш Т.Шевченка (для обох команд один і той же). Уважно прочитайте його і спробуйте перекласти українською, тобто зачитайте оригінал . ( «Заповіт»)

 Відповіді учнів.

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі.

Ведуча 1

Наступний конкурс буде полягати у тому, що кожен із учасників змагань буде читати напам*ять поезію Кобзаря. Нагадуємо Вам, що Ви зараз справжні актори, які мають так читати поезію, щоб кожен із присутніх зумів оцінити талант поета і Ваш талант як людини, що вміє виразно читати поетичні твори.

 Відповіді учнів.

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі.

Ведуча 2

Наступний конкурс «Кмітливі» полягає у тому, що Ви за малюнками (як плакати або презентація) розгадуватимете  назви творів Тараса Шевченка.

 («Заповіт»)

 Відповіді учнів.

Підсумки проведення конкурсу. Виступ членів журі.

Підведення підсумків змагання.

Виховний захід для вчителів - словесників

Наші обереги

Зал святково прибраний вишитими рушниками, гілками калини. На центральній стіні прилаштовано великий плакат у вигляді рушника, на якому написано назву свята. Під плакатом стоїть стіл, накритий скатертиною, на столі лежить паляниця, вишиванка, калинова гілочка, стоїть глечик з пшеничними та житніми колосками.

До залу входять вчитель та учні-читці.

Вчитель. Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка – усе це непересічні символи-обереги нашого народу. Тож запрошуємо сьогодні дорогих гостей на слово щире, на свято родинне.

1-й учень

Що таке Україна?

В чистім полі пшениця,

За віконцем калина,

Біля верби криниця.

2-й учень

Ніжна пісня матусі,

Під тополями хата,

Тиха казка бабусі,

Дужі руки у тата.

3-й учень. Обереги – наші давні й добрі символи, їхнє коріння сягає глибини століть. Це батьківська оселя, усе, що ми одержали в спадок від своїх пращурів, чим збагатилися наші душі: піснею, злагодою, добрим словом та спогадами.

Звучить пісня «Смерекова хата».

4-й учень. У кожному з нас живе образ біленької хати у вишневому садку. Адже вона – символ нашого народу, щось одвічне, як життя, як мамина пісня.

Звучить «Мамина пісня».

1-й учень. Сьогодні ми вирушаємо у цікаву подорож до українських народних традицій, що пов’язані з оберегами.

Вчитель. Дедалі більше віддаляється від нас в шаленому темпі атомної епохи біленька хатинка у вишневому садку з колискою та мудрим усміхом батька. У цій хатині – наш корінь роду, щось одвічне, як життя, і святе, як мамина пісня.

Біла хата, біла сорочка, біла свита… Це становило неодмінну національну прикмету українця.

Хата, як і людина, уміє плакати і усміхатися, вона може  бути горда і сумна, доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. Хату можна вважати своєрідною візитною картою України.

Олександр Довженко так писав про українську хату: «… біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристановища людського. Незамінна, по всяк час відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть», житло просте, як добре слово, й золоте, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів».

А чи знаєте ви, діти, що коли збиралися будувати хату, то спочатку випікали чотири хлібини і ставили їх на місце, де мала згодом стояти хата. На другий день дивилися: якщо хліб лишався цілим – то недобра ознака, не буде в цій господі гарного господарства та достатку. А якщо хліб виявлявся кимось поїдений – то це місце вважалося добрим, там можна було будувати хату, і в ній завжди пануватимуть добробут і злагода.

При першому вінцеві у «Світличному вінку», де стоять образи, господар закладав срібні або золоті монети. Це робилося, щоб хата була багата. Поставивши зруб, у стволах вирубували хрести, «щоб Бог беріг від лиха».

Наступним етапом будівництва було покриття хати, яке мало дещо символічний характер. У багатьох районах України кожен сволок обв’язувався вишитим рушником. Старі майстри пояснюють це так: «Аби хазяйська хата була світла, кріпка, багата і щоб люди не минали та до хати заглядали, щоб щастя в ній велося та добро не перевелося». А рушники потім дарували тим, хто будував хату, на згадку про нову оселю.

Завершальним етапом були входини. В найпершу ніч пускали кота і півня, щоб у хаті завжди було людно й весело. А на ранок кликали батюшку, який окроплював святою водою всі кутки хати. Якщо поряд стояла стара хата, то, переходячи в нову, господар кликав із собою домовика, примовляючи: «Хазяїну мій, ходімо зі мною: я дорогою, а ти стороною». Після такого обряду господар пригощав будівельників, родичів та сусідів. Гості заходили до хати і, знявши шапки (мужчини), вітали і бажали родині й дому: «Здрастуйте вашій хаті, щоб ваша хата була багата, щоб на столі була закуска і жарена гуска. Здрастуйте в вашій хаті на хліб-сіль багатій».

Долівка у давньому українському житлі завжди була глиняною. Щосуботи і на свята їх змазували спеціальним розчином і посипали татарським зіллям, м’ятою і чебрецем, примовляючи при цьому: «Хай лихо проходить стороною».

Неможливо уявити українську хату без печі. В печі не лише готували страву, вона створювала особливе родинне тепло, об’єднувала навіть розварених чоловіка і жінку, для дітей же була справді чарівним прилистком. Господиня завжди охайно білила піч, в окремих регіонах України, якщо в сім’ї була дівчина на видані, піч розмальовували. За станом печі судили про охайність господині: «Яка піч – така й господиня».

Особливу роль у хаті відігравав стіл, який мав, крім прикладного, й інше значення. Тут народжувалося шанобливе ставлення до батька як до голови роду – він займав почесне місце за столом. Стіл завжди накривався скатертиною: у будень – звичайною полотняною, у свято – зі смаком оздобленою (з вишивкою або тканим візерунком).

На столі завжди лежав хліб, а на Різдво та Великдень ще й свічку запалювали зі столом пов’язано чимало призабутих, цікавих традицій. Скажімо, вважалося за великий гріх стукати кулаком по столу (казали, що тоді посваряться чоловік із дружиною). Не можна було й хлібину класти на стіл перевернутою. А коли окраєць падав зі столу, його підіймали й цілували, щоб хліб не образився.

Два рази на рік – на Різдво і Пасху – господиня прикрашала хату рушниками. У період же посту житлова частина хати прикрашалась клечальним зіллям. У кожній оселі були свої рушники й візерунки на них, не схожі на інші.

Вимережуючи хрестиком орнаменти, жінки вкладали в них свої заклинання від злих сил, просили здоров’я, удачі й щедрої долі для тих, кому рушники призначались.

Біля хати завжди садили квіти, городину, груші, яблуні, вишні, сливи, іноді клені і тополі, але ніколи не садили березу. Коли посадять березу коло хати, то вона перетворювалася на пустку, переведеться рід або ж сім’ю спікатимуть різні нещастя. Береза – символ самотності, а її біла кора закликає хворобу.

Інколи перед вхідними дверима вішали підкову, як символ невмирущості родини

Звучить пісня «Два кольори».

До залу входять два хлопчики і дві дівчинки в українських народних костюмах.

1-ша дівчинка

Я Іванку вишиванку

Білу подарую.

Синю стежку від неба

В квітках намалюю.

2-га дівчинка

Вишита сорочка

Аж до поясочка,

А хто її вишивав?

України дочка.

1-й хлопчик. Бабуся казали, щоб я свою вишиванку носив у понеділок, вівторок і четвер і обов’язково на чисте тіло.

2-й хлопчик. У народі кажуть: «Сорочку одягай – маму, тата звеселяй, від хвороб її носи і здоров’я бережи».

Виходять учні-читці.

1-й учень. Здавна вважалося, що сорочка, усі краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили. Улюблений колір української вишиванки – червоний, який вважається головним оберегом від лиха. Червоною вишивкою обов’язково прикрашали комір та рукава сорочки, адже місця, де закінчується тканина, - найвразливіші для темних сил.

Вчитель. Український віночок. Оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля і слова, він був і є одвічним символом добра і надії. Віночок – це плетене коло із квітів, листя, гілок і стрічок.

Діти на дошці вплітають квіти у імпровізований віночок

1-й учень. Я вплету до віночка любисток і васильок – у віночку це символ людської відданості, вміння бути корисним.

2-й учень. А я вплету чорнобривця – символ вроди.

3-й учень. Я вплету безсмертник, бо він символ довголіття.

4-й учень. Я вплету цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.

5-й учень. А я вплету до віночка ружу – це символ віри, надії й любові.

6-й учень. Вплету до віночка волошку – символ кохання.

7-й учень. Я вплету до віночка незабудку – символ хорошої пам’яті.

8-й учень. А я вплету мак, бо він символ крові невинно вбитої людини.

Вчитель. Крім квітів у вінок вплітають стрічки. Люди вірили в їх магічну силу. Стрічки оберігають волосся від поганих очей. Вплітались вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.

Діти приклеюють до віночка на дошці стрічки з паперу.

1-й учень. Першою у віночок я плету світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці.

2-й учень. Поряд з коричневою вплету жовту стрічку – символ Сонця.

3-й учень. За ним я вплету світло-зелену – символ краси і молодості.

4-й учень. А я вплету блакитну і синю – символ неба і води.

5-й учень. Далі я зав’яжу жовтогарячу стрічку – символ хліба.

6-й учень. Я – фіолетову – символ людської мудрості.

7-й учень. А я малинову – символ душевності.

8-й учень. Я зав’яжу рожеву – символ достатку. А також білу – символ пам’ять про померлих.

Вчитель. Також добрими охоронцями-оберегами є рушники. Рушниками прикрашали світлицю, пов’язували старостів, сватів і судженого. На рушнику підносили хліб сіль дорогим гостям.

2-й учень

Гостя щиро ми стрічаєм

Короваєм в рушнику.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

Любий гостю наш, приймай

Дружби символ – коровай.

Звучить пісня «Рушник».

3-й учень. На столі лежить хліб. Кажуть у народі: хліб-годувальник – всьому голова.

4-й учень

Щедрим сонечком, ясним нині,

Хліб лежить на новій скатертині,

Був він змелений і притрушений,

У діжі старенькій замішаний.

На тривогах, на нашій щирості

Він настояний і розчинений.

Надихається запахом хлібним,

Щоб він пахнув вам полем рідним.

5-й учень. Хліб – це символ продовження родоводу. Запашний рум’яний хліб випікали в печі. Піч – це оберіг тепла і затишку, а вогонь у ній символ сімейного щастя, оберіг родини. Наші пращури вірили, що полум’я очищаю душу від усього злого і недоброго, наділяє її силою та здоров’ям.

Запрошуються вчителем гості та учасники свята до столу, на якому лежать рушники, калинова гілка, вишиванка і хліб.

Вчитель. Я хочу, діти, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою залишилась рідна домівка, щоб палко любили рідний край, його звичаї, мову нашу солов’їну, щоб ніколи не змогли зламати калинову гілку чи інше дерево, а навпаки, прикрашали нашу землю своїми руками. Тож пам’ятаймо, хто ми є, бережімо звичаї наші, шануймо наші обереги.

Звучить пісня С. Канюк «Мій рідний край».

Шевченкове свято "Іду з дитинства до Тараса"

06.03.2012 в Зоринській школі №10 відбулося свято, присвячене 198 річниці з дня народження Тараса Шевченка. Вашій увазі пропоную фотографії цього виховного заходу.